Упрощенная HTML-версия
Гість номеру Бєлікова Тетяна Борисівна
директор Криворізької гімназії №91, має вищу
кваліфікаційну категорію, звання «Вчитель-методист»
- Тетяно Борисівно, чому Ви
обрали професію працівника
шкільної освіти?
У дитинстві точно визна-
чилась, що буду або лікарем-
педіатром, або вчителем. Мій
батько - свята людина – теж був
директором школи, тому все ж
таки доля визначила мій вибір –
я стала вчителькою.
- Ваші батьки теж педа-
гоги, що Ви скажете про їх
педагогічний шлях ?
Батько Поповцев Борис Олек-
сандрович повернувся з Великої
Вітчизняної війни інвалідом,
закінчив три вищих навчальних
заклади, працював вчителем, а
потім директором школи. Він
мав світлу душу, любляче серце і
виховував дітей не тільки протя-
гом навчального року, а й влітку
по системі А.Макаренко працю-
вав з дітьми в оздоровчих табо-
рах
- Кожна людина в
якийсь період свого життя
замислюється, для чого вона
прийшла у цей світ. У чому ви
вбачаєте сенс свого життя?
Я безмежно дякую своїм бать-
кам за те, що наділили мене ве-
ликим даром – любов’ю. Велике
щастя жити, а ще більше - що-
денно займатися улюбленою
справою: вчити, виховувати, да-
рувати добро дітям! Саме в цьо-
му і полягає сенс мого життя.
- Як Ви сприймаєте критику
на свою адресу?
Якщо критика справедлива,
то сприймаю гідно. Намагаю-
ся негайно виправити свої по-
милки, тоді на душі стає легко.
Загалом, хто не працює, той і
не помиляється. Якщо крити-
кують, значить порівнюють,
співставляють з кращими, тому
критика є своєрідним поштов-
хом до досягненні певної мети.
-Що для сучасних педагогів, на
Вашу думку, є найскладнішим?
На мій погляд найскладніше
– це задовольнити високі по-
треби батьків щодо навчан-
ня та виховання дітей. Сучас-
ний педагог має бути не тільки
професіоналом, але й мати
високі людскі якості, бути тон-
ким психологом.
- Чи є у Вас вільний час, і як Ви
його проводите?
Вільний час… Так хочеться
багато зробити, допомогти тим,
хто потребує твоєї допомоги,
зустрітися з друзями, виїхати на
пізнавальні екскурсії з онуками,
але часу як і у всіх творчих лю-
дей завжди не вистачає.
Проте люблю життя, дітей,
захоплююся поезією, а влітку
працюю з дітьми в оздоровчих
таборах. Поруч з ними завжди
почуваєш себе молодою і щасли-
вою.
Саксаганський вісник
22