Упрощенная HTML-версия
умовах стаціонара та поліклінік
міста Кривого Рогу.
Окрім того, у місті створено
штаб (вул. Орджонікідзе, 52), в
якому здійснюється реєстрація
громадянзтимчасовоокупованої
території та пропонується жит-
ло. Після реєстрації та розселен-
ня громадянам, у разі потреби,
надаються медична допомога
та роз’яснення щодо порядку
соціального забезпечення.
«Разом з чотирирічним си-
ном Тимуром та бабусею ми
приїхали з Луганська, жили май-
же у самому центрі міста. Тут
нам живеться добре – тихо й
спокійно, а у нашому місті про
спокій вже давно забули, – гово-
рить біженка зі східного регіону
Оксана. – Задоволені й умовами
проживання, й відношенням до
нас з боку медичного персона-
лу, мешканців міста, безплатним
харчуванням. Для нас це дуже
важливо. Що буде з нами далі,
ми не знаємо, отже й годі щось
планувати. Головна мета зараз
– знайти роботу, забезпечити
свою сім’ю, та найскоріше по-
вернутися до рідної домівки».
Особливої популярності на-
бувають
щотижневі
виїзні
прийоми, які відбуваються у
санаторії-профілакторії «Дже-
рело» щочетверга о 10.00. Більш
за все громадян цікавлять
питання
працевлаштуван-
ня, пенсійного забезпечення,
соціальних виплат, влаштування
дітей до дошкільних навчаль-
них закладів та загальноосвітніх
шкіл, реєстрації за новим місцем
проживання, обміну паспор-
та, зміни прізвища у зв’язку з
реєстрацією шлюбу.
Тисячі людей тікають з гаря-
чих точок нашої держави, аби
знайти мир та спокій в інших
містах країни. Місто Кривий
Ріг став прилистком для тисячі
сімей-переселенців.
«Чужого
горя не буває» - кажуть у народі.
Це особливо розумієш коли
спілкуєшся з такою категорією
людей. Але вражає непохитна
віра багатьох з них у те, що все
це лихоліття не затягнеться на-
довго.
Вашій увазі вірш Лапшиної
Олени з м. Луганська, яка на да-
ний час перебуває у санаторії-
профілакторії «Джерело».
Дівчина,
не
стримуючи
емоцій, вирішила розділити
свої переживання з нашими чи-
тачами.
Война – как страшно это слово!
Еще страшней ее переживать,
А разве мать или жена готова,
Своих родных под пули отпу-
скать.
Мы все спокойно, мирно жили,
Работа, дом, учеба и семья,
Конечно и проблемы были,
Как оказалось мелкие когда
пришла ОНА.
Совсем молоденьких парнишек
призывают,
Пролито стольких материнских
слез,
И многие потом в гробу встре-
чают,
Зачем такая боль? Задумайтесь
в серьез.
А сколько мирных граждан по-
гибает,
А деток сколько среди их числа,
Нас выживших печаль и скорбь
переполняет
Остановитесь! Пусть закончит-
ся война.
Мы все живем в одной стране,
Давайте сохраним ее единой.
Пусть будет мир! Оставим авто-
маты в стороне!
И восстановим нашу Украину!
Саксаганський вісник
10