Упрощенная HTML-версия
Гість номеру Парубенко Олександр Васильович,
Біографічна довідка:
- народився 1981 року в місті Кривий Ріг
- закінчив в 2003 році Криворізький технічний університет
(наразі ДВНЗ «Криворізький Національний університет», в 2010
році – Черкаську академію пожежної безпеки імені Герої Чорноби-
ля.
- робітничу діяльність розпочав в 2003 році на КДГМК (ПАТ
«АрселорМіттал Кривий Ріг»)
- в сфері цивільного захисту - пожежної безпеки почав працювати
в 2006 році.
- має І дорослий розряд з легкої атлетики
- одружений, виховує доньку
- Олександре Васильовичу,
розкажіть, будь-ласка, як Ви
обрали таку професію, чому
вирішили стати саме пожежним?
- Професія пожежного не нова
для нашої родини. Мій батько та
старший брат також пожежні.
Спочатку,
після
закінчення
університету, я не планував
йти в цивільний захист, навіть
кілька років працював на
металургійному комбінаті. Але
мабуть працювати рятівником
- це потяг на генетичному рівні.
Тож прийшовши на цю службу я
продовжив сімейну династію.
- Чи змінилося Ваше уявлення
про професію рятівника наразі,
після значного досвіду?
- Я знав, що собою являє
ця професія, отримував всю
інформацію про нелегкі будні
пожежних як то кажучи «з пер-
ших рук». Але навіть маючи
чітке розуміння всіх завдань та
складнощів, я навіть не міг собі
уявити ступінь відповідальності,
яку ти покладаєш на себе з пер-
шого ж дня, одягнувши цю фор-
му.
- Як Ви розпочинали свою
кар’єру?
- Починав працювати я в
12
самостійній
державній
пожежній частині в Жов-
тневому районі інспектором
з пожежної безпеки. Потім
був період роботи в СДПЧ-
17 інспектором з техногенної
безпеки, певний час працю-
вав експертом в інженерно-
пожежній лабораторії. В 14 дер-
жавну
пожежно-рятувальну
частину 3 державного пожеж-
ного загону ГУ ДСНС України
в Дніпропетровській області
переведений в травні 2013 року
старшим інспектором. А 1 серп-
ня того ж року мене призначили
на посаду начальника 14 ДПРЧ.
- Чи пам’ятаєте ви своє пер-
ше чергування, перший досвід
гасіння пожежі?
- Розпочавши свій трудових
шлях інспектором, я запам’ятав
один з перших моїх виїздів на
місце пожежі, в якій загинуло
двоє осіб. Саме тоді я в повній
мірі усвідомив руйнівну силу
вогню. Побачивши наслідки
пожежі на власні очі, в моїй
начальник Державної пожежно-рятувальної частини № 14 третього дер-
жавного пожежно-рятувального загону головного управління Державної
служби з надзвичайних ситуацій України у Дніпропетровській області,
капітан служби цивільного захисту
Саксаганський вісник
15
№ 10. Вересень 2014 року