Упрощенная HTML-версия
загальноосвітня школа № 41;
V Сотня - Криворізька
загальноосвітня школа № 122;
VI Сотня – Криворізький
державний
комерційно-
економічний технікум.
Молодь
району
з
зацікавленістю
відгукнулася
на членство в цій громадській
організації,
активно
підтримуючи відродження та
збереження історичних, куль-
турних і духовних традицій
українського козацтва.
-
«Як Вам вдається
організовувати роботу всіх ше-
сти сотень? Напевно для цього
потрібно дуже багато часу?»
Так, часу потрібно немало,
але працювати з ініціативними
людьми завжди дуже приємно,
а наші сотники саме такі! Та
й, взагалі, я не вважаю свою
діяльність за працю, для мене
це приємна і цікава зайнятість,
яка
приносить
користь
підростаючому поколінню.
На початку календарного
року, на спільному засіданні, я
разом з сотниками складаємо
скоординований план роботи
Саксаганського куреня. До пла-
ну роботи входять різноманітні
заходи, від засідань Малої Ради
Саксаганського куреня до спор-
тивно-розважальних програм;
виставок-ярмарок українських
страв, Шевченківських днів,
конкурсів віршів і козацьких
пісень та багато іншого.
-
«Що
для
Вас
є
найцікавішим в діяльності
громадської організації «Січ»?»
Робота з молоддю, що може
бути цікавішим? Із захва-
том сприймаю те, що можу
розповідати їм про українські
традиції та звичаї. А, як ми за-
взято та з духом однієї команди
беремо участь у міських кон-
курсах та змаганнях «Козаць-
кому роду немає переводу!». Це
потрібно тільки бачити, всього
настрою словами не передаси.
Одним словом – ВЕСЕЛО!
- «А курйозні випадки тра-
плялися?»
Ой, їх хоть відбавляй! Ось
декілька, тільки для читачів
«Саксаганського вісника»:
-
одного разу під час
міських змагань «Козацькому
роду немає переводу» ми зла-
мали намет, який повинен був
бути основою для козацького
куріння. Але вихід з ситуації
знайшли, хлопці не розгубилися,
нарвали трави (добре що було
літо) заскирдували снопом звер-
ху зламаної палатки та і назвали
це «чудо» - козацький курінь;
-
для
оформлення
козацької застави ми домови-
лися з друзями реєстрового ко-
зацтва про використання їхньої
копії гармати. Вже й захід роз-
почався, а гармати все немає.
Хлопці хвилювалися, вигадува-
ли найрізноманітніші варіанти
козацької зброї, а би завершити
оформлення застави. Та, наща-
стя усім, гармата прибула вчас-
но;
-
ще був випадок з козаць-
кою кашею, наварили, журі при-
гостили, а ложки для своєї ко-
манди загубили, але й тут ми не
розгубилися – їли огірками та
хлібом, дуже смачно.
Таких курйозних ситуацій,
ще багато; можна писати окрему
статтю у рубриці «Посміхнись!»
- «Максиме Валентинови-
чу, якщо мова вище йшлася про
кашу, дозвольте поцікавитися,
а яка Ваша найулюбленіша
страва?»
Як
можна
говорити
про улюблені страви, якщо час
уже добігає до обідньої перер-
ви? (сміється) А якщо серйоз-
но то, як у справжнього коза-
ка моя найулюбленіша страва
це українська страва – холо-
дець. І смачно, і корисно та
й для козацької сили просто
необхідно.
- «І ще одне питання з особи-
стого життя. Максим Вален-
тинович у Вас є хобі?»
Дуже дякую за запитання. Так,
у мене є хобі. Я дуже люблю по-
дорожувати. Влітку – відпочинок
на морі, взимку - катання на ли-
жах та ковзанах. І взагалі я дуже
люблю активні види відпочинку.
- «Ваше особиста думка, щодо
доцільності
функціонування
громадської організації «Січ»?
Особисто я вважаю, що поява
таких громадських організацій
як «Січ» безумовно свідчить про
підвищення самосвідомості гро-
мадян та прагнення виховати
покоління справжніх українців.
Ми об’єднуємо молодь з актив-
ною життєвою позицією, не-
байдужих до розвитку рідного
району та міста з історично-
культурним цінностям».
- Ваші побажання читачам
«Саксаганського вісника».
У зв’язку з тим, що номер Ва-
шогожурналу вийде напередодні
Дня Соборності України, перш
за все хочу привітати всіх
читачів журналу з цим свя-
том, яке нагадує нам, особливо
підростаючому поколінню, що
Україна немає окремої Східної і
Західної України, що у нас єдина
держава і ми - єдиний народ! Ба-
жаю завжди в житті займати ак-
тивну позицію та любити свою
Батьківщину!
Саксаганський вісник
10