Упрощенная HTML-версия
спорідненістю. Віддаю перева-
гу поезії, однак не ботанічній, з
метеликами й квіточками, а тій,
яка активізує думку, збуджує
свідомість. Отримую задоволен-
ня від музики, написаній не на
день минувший.
-
Які якості найбільше
цінуєте в людях?
Природа
людини
багатовимірна.
В
людині
ціную людяність і щирість,
розсудливість
і
порядність,
мудрість
і
виваженість.
Професійними чеснотами вва-
жаю роботу, яка виконана якісно
й творчо.
-
Які, на Вашу думку, є
проблеми у сучасного покоління
щодо вивчення рідної мови?
Світ змінюється повсякчас,
рідна мова перенасичується
запозиченнями.
Відрадно,
що сьогодні на сторінках
періодичних видань, на радіо,
телебаченні
дедалі
частіше
порушується болюча проблема
мовної культури в молоді. Вкрай
необхідно створювати на уроках
словесності творчу атмосферу,
дотримуватися єдиного мовного
режиму, спонукати обдаровану
молодь до участі в різноманітних
лінгвістичних конкурсах і зма-
ганнях, розширювати мовний
кругозір школярів.
-
Що Вам допомагає пра-
цювати над мовним вдоскона-
ленням? Відкрийте свої секре-
ти.
Людина – не пасивний спо-
глядач навколишнього світу.
Перетворюючи, пізнаючи його,
постійно обмінюється думками.
Людська думка розвивається
в мові. Я завжди уважна до
співрозмовника, до того, що і як
він говорить. Мені цікаво, які
мовні фігури використовують
телеведучі, як виписано мов-
ний переклад субтитрів, коли
демонструється фільм іншою
мовою. На аматорському рівні
маю певні поетичні спроби,
аналізую прочитане.
-
Ваші побажання чита-
чам «Саксаганського вісника»
напередодні
відзначення
Міжнародного дня рідної мови?
Мова не лише засіб людсь-
кого спілкування, а й джере-
ло народження патріотичних
почуттів. Вона єднає між собою
різні покоління людей, тому
оволодіння словниковим багат-
ством рідної мови – це тривалий
творчий процес. Піклування про
збереження і розквіт рідної мови
– наш громадянський обов’язок,
давайте його виконувати від
щирої душі і за покликом серця.
«Обпалене афганське небо»
Афганістан...
Згадаймо ті дні, коли разом з
світанком
Вставали ми всі й мчались на
танках,
Або «БеТееРом», вперед на ті
гори
Де ворог засів, що бив по коло-
нах.
Афганістан...
Згадаймо бої. Згадаймо заги-
блих.
Шануймо батьків наших рідних.
Пониклих
В журбі за синочком, що смерть
там знайшов...
Геройски загинув! У вічність
пішов!...
Уже 26 років як останній сол-
дат армії колишнього Радянсь-
кого Союзу залишив непривітну
землю Афганістану.
З 2004 року - 15 лютого - за-
карбовано в Україні, як День
вшанування учасників бойових
дій на території інших держав.
У цей день ми віддаємо
шану солдатам і офіцерам, які
з гідністю виконували свій
військовий обов’язок за межами
України.
На
ліквідацію
воєнних
конфліктів до інших держав із
Саксаганського району було на-
правлено майже тисячу молодих
хлопців та дівчат.
Мешканці
району приймали участь у
вирішенні конфліктів у горах
Афганістану, пустелях Іраку, в
Анголі, Єгипті, Чехословаччині,
Югославії, Ефіопії, Кубі, Сирії,
В’єтнамі, Китаї.
Але найболючішою була війна
в Афганістані.
Важко згадувати війну в
Афганістані,
але
згадувати
необхідно, щоб розповісти чи-
тачам «Саксаганського вісника»
про мужність, самовідданість,
героїзм і відвагу воїнів колиш-
нього Радянського Союзу.
Афганістан… Для безлічі ро-
дин це слово назавжди стало
грізним знаком біди і симво-
лом безутішного горя. 160 ти-
сяч українців були на цій війні,
12 тисяч з них отримали пора-
нення, контузії, були скалічені,
Саксаганський вісник
9
№ 2 (15). Лютий 2015 року