Упрощенная HTML-версия
«Допоки серце гучно б’ється і молодечий запал у душі не
згас – з тобою, мій районе, ми будем разом повсякчас!»
У цьому світі кожна людина
сподівається прожити життя
так, щоб залишити слід у пам’яті
та серцях інших людей. І це
обов’язково має бути щось таке,
у чому відобразиться частинка
її душі. Проте одні зникають у
круговерті століть, неначе поро-
шинки, інших із вдячністю зга-
дують нащадки, а є й такі, яких
пам’ятає, якщо не вся країна,
то вже рідне місто точно. Такі
непересічні
постаті
живуть
і серед нас, у Саксаганському
районі.
Людина з великої літери,
яка доклала чимало зусиль,
щоб її праця стала не про-
сто незабутньою, а й зроби-
ла життя мешканців району
комфортнішим та зручнішим.
Це – Хорольський Анатолій
Федорович,
батько,
дідусь,
чоловік, справжній друг, а також
людина-професіонал, без якого
житлово-комунальне господар-
ство району ніколи не мало б
тих досягнень, якими пишається
сьогодні.
Як відомо, кожен великий
шлях починається з маленьких
кроків, які в майбутньому ста-
ють основою великих звершень.
Анатолій Федорович свій шлях
починав слюсарем киснево-
го цеху металургійного заводу
«Азовсталь». Пройшовши по-
над чверть століття складним
шляхом подолання труднощів
та здобуття перемог, як і мож-
на було передбачити, отримав
посаду заступника завідуючого
відділом житлово-комунально-
го господарства районної у місті
ради, далі - завідуючого цим
відділом, і врешті заслужено
посів посаду заступника голови
районної у місті ради з питань
діяльності виконавчих органів
ради, очолив усе житлово-кому-
нальне господарство району.
Його
постать
вирізняється з-поміж інших
вражаючою силою характеру.
Бо що таке наше життя? Жит-
тя – це певний ланцюжок подій
та зустрічей. Кожна подія, кож-
на людина залишає свій слід
у твоєму серці, душі, думках,
почуттях. Нічого в житті не
відбувається випадково. Кожна
така зустріч змінює нас. Саме
зустрічі з Анатолієм Федорови-
чем залишаються незабутніми.
Бо він має напрочуд позитивну
енергетику, життєрадісну, здат-
ну до сприйняття нового і пре-
красного вдачу, почуття гумору,
щире серце, чуйну душу, завжди
випромінює віру і впевненість
у власних силах, сприймає з
оптимізмом усе, що дається
життям, та й взагалі є гарним,
імпозантним чоловіком.
Він – природжений керівник,
що вміє створити ділову, добро-
зичливу атмосферу, в якій хо-
четься жити і працювати, перед
якимвідчуваєшдокори сумління
за невиконання поставленого за-
вдання. Його голос завжди було
чути по всій будівлі виконкому.
Як вимогливий керівник, міг і
нагримати, і «міцне» слівце
використати, проте через п’ять
хвилин уже, як батько, жаліючи
дитину, допомагав знайти вихід
із ситуації, що склалася.
Він і сьогодні може
підтримати у найскладніші мо-
менти життя: лише один теле-
фонний дзвінок – і щира роз-
мова з готовністю прийти на
допомогу, підтримка, співчуття,
що надає сили перебороти усе.
Як
відомо,
талант
керівника – в умінні сформу-
вати працездатний колектив,
об’єднати різних людей спільною
ідеєю. Кожен його день на посаді
заступника голови розпочинав-
ся о шостій ранку з об’їзду та об-
ходу усіх проблемних підвалів,
горищ, каналізаційних люків,
сміттєзвалищ, усього госпо-
дарства району. Як і годиться
справжньому господарю, нічого
не оминав своєю увагою. Жоден
сухостій, чи нескошена амброзія,
чи несправна каналізація, чи
не доведена до ладу територія
біля
підприємств,
установ
не могла заховатися від його
прискіпливого погляду. Завж-
ди турбувався, щоб в оселях
саксаганців було світло й тепло,
щоб безперебійним було газо-
та водопостачання. Цього ж ви-
магав і від підлеглих. Не буде
перебільшенням сказати, що
завдяки його мудрому, умілому
Саксаганський вісник
31
№ 3 (16). Березень 2015 року