Упрощенная HTML-версия
Особливості нотаріального посвідчення довіреності
Представництвом є правовід-
ношення, в якому одна сторона
(представник) зобов’язана або
має право вчинити правочин від
імені другої сторони, яку вона
представляє.
Представництво
виникає на підставі договору,
закону, акта органу юридичної
особи та з інших підстав, вста-
новлених актами цивільного за-
конодавства.
Правочин, вчинений пред-
ставником, створює, змінює,
припиняє
цивільні
права
та обов’язки особи, яку він
представляє.
Стаття 244 Цивільного ко-
дексу України (далі - Ко-
декс), визначає, що представ-
ництво, яке грунтується на
договорі, може здійснюватися за
довіреністю.
Довіреність – це письмовий
документ, що видається однією
особою іншій особі для пред-
ставництва перед третіми осо-
бами.
Форма довіреності повин-
на відповідати формі, в якій
відповідно до закону має вчиня-
тися правочин. Довіреність, що
видається у порядку передору-
чення, підлягає нотаріальному
посвідченню (частина 1, 2 статті
245 Кодексу).
Не підлягають нотаріальному
посвідченню
або
можуть
посвідчуватися нотаріусом за
бажанням заявника довіреності
на одержання заробітної пла-
ти, стипендій, пенсій, аліментів,
інших
платежів,
поштової
кореспонденції
(поштових
переказів,
посилок
тощо).
Такі довіреності можуть бути
посвідчені посадовою особою
організації, у якій довіритель
працює, навчається, житлово-
експлуатаційною організацією,
перебуває на стаціонарному
лікуванні або за місцем його
проживання.
Чинним
законодавством
передбачено, що у населених
пунктах, де немає нотаріусів,
довіреності
можуть
бути
посвідчені уповноваженою на
це посадовою особою орга-
ну місцевого самоврядування.
Довіреності, посвідчені зазна-
ченими посадовими особами,
прирівнюються до нотаріально
посвідчених.
При цьому стаття 245 Кодек-
су містить застереження щодо
виду довіреностей, які можуть
бути посвідчені уповноваженою
на це посадовою особою орга-
ну місцевого самоврядування.
А саме зазначеними посадо-
вими особами посвідчуються
довіреності
за
винятком
довіреностей на право розпо-
рядження нерухомим майном,
довіреностей на управління і
розпорядження корпоративни-
ми правами та довіреностей на
користування та розпоряджен-
ня транспортними засобами.
Посвідчення таких довіреностей
має відбуватися з дотриман-
ням вимог Закону України «Про
нотаріат» та інших нормативно-
правових актів.
У тексті довіреності ма-
ють бути зазначені місце і дата
її
складання
(підписання),
прізвища, імена, по батькові
(повне
найменування
для
юридичної особи), місце про-
живання
(місцезнаходження
- для юридичної особи) пред-
ставника і особи, яку представ-
ляють, а в необхідних випадках
і посади, які вони займають.
У довіреностях, що видаються
на вчинення правочинів щодо
розпорядження майном, також
зазначається реєстраційний но-
мер облікової картки платника
податків довірителя (податковий
номер). У довіреностях, виданих
на ім’я адвокатів, можуть зазна-
чатися їх статус та членство в
адвокатському об’єднанні (якщо
адвокат є членом адвокатського
об’єднання).
При посвідченні довіреності
на ведення справи в суді нотаріус
роз’яснює довірителю, що упов-
новажена особа (представник)
вправі вчиняти від його імені
як позивача всі процесуальні
дії, передбачені статтями 27,
31 Цивільно процесуальним
кодексом України. Обмежен-
ня повноважень представника
щодо вчинення конкретних-
процесуальних дій мають бути
обумовлені в довіреності.
У довіреності мають бути
чітко
визначені
юридичні
дії, які належить вчинити
повіреному. Дії, які належить
вчинити повіреному, мають бути
правомірними, конкретними та
здійсненними.
Представник може бути упов-
новажений на вчинення лише
тих правочинів, право на вчи-
нення яких має особа, яку він
представляє (стаття 238 Кодек-
су).
Довіреність
на
вчинення
правочину, який відповідно до
його змісту може бути вчине-
ний лише особисто довірителем,
нотаріусом не посвідчується.
Законодавцем
визначено
певні умови щодо нікчемності
довіреності. Так, довіреність на
Саксаганський вісник
20