Упрощенная HTML-версия
ировались после начала войны
тысячи горняков Кривбасса с
машинами и оборудованием.
Каждый рабочий в тылу рабо-
тал так же самоотверженно, как
и красноармейцы на фронте. Я
за два года добился одиннадца-
ти рекордов, выполнял норму от
500 до 700 процентов».
Завдяки впровадженню на
руднику Бакальський нових си-
стем розробки збільшився вихід
руди цінних марок, які не містять
сірки і фосфору, що дозволило
підвищити ефективність робо-
ти заводів деревинно-вугільної
металургії Уралу.
На
шахтах
Бакальського,
Алапаєвського, Богословсько-
го, Сарановского рудників були
розроблені і впроваджені заходи
щодо докорінного поліпшення
вентиляції (проведені розрахун-
ки депресії, впорядковані схеми
вентиляції, зроблено вибір типу
вентилятора та ін.).
Надзвичайно актуальним за-
вданням для чорної металургії
воєнного часу стало освоєння
марганцевих
родовищ
Ура-
лу. За безпосередньої участі
геологів НДГРІ були виявлені
і оконтурені руди Полуночно-
го родовища, придатні для ви-
плавки феромарганцю, вивчені
інженерно-геологічні умови цьо-
го родовища, дана інженерно-
петрографічна
характеристи-
ка його руд. Інститут створив і
впровадив системи розробки,
що забезпечують селективну
виїмку марганцевих руд По-
луночного родовища, а також
ефективні системи розробки для
Джездінского рудника.
Умови, в яких працюва-
ли співробітники інституту
на Уралі, були нелегкими:
це і відсутність необхідної
лабораторної бази, обладнання,
приладів, і невлаштованість по-
буту, і незвично суворі зими, і
необхідність самим вирішувати
такі життєво важливі в той час
питання, як вирощування овочів
на своєму городі, заготівля дров
на зиму і ін.
Судячи з того, що металургійні
заводикраїнинавіть уважкі роки
війни отримували в достатній
кількості залізну і марганцеву
руду, можна з упевненістю ствер-
джувати, що робітники НДГРІ
успішно впорались з постав-
леним перед ними завданням
науково-технічного забезпечен-
ня, різкого збільшення обсягів
виробництва металургійної си-
ровини на рудниках Уралу.
У жовтні 1943 року від
н і м е ц ь к о - ф а ш и с т с ь к и х
окупантів були звільнені перші
з рудників Криворізького ба-
сейну – Ленінський і Першо-
травневий, а 22 лютого 1944
року війська 3-го Українського
фронту звільнили весь Кривий
Ріг. Але ще у вересні 1943 року
за вказівкою Технічного відділу
Народного комісаріату чорної
металургії СРСР (НКЧМ) НДГРІ
переглянув тематичний план
своїх робіт, включивши в ньо-
го в якості основних розділи з
відновленняшахт Криворізького
і Нікопольського марганцевого
басейнів.
Оскільки восени 1943 року
наступ наших військ на Кри-
вий Ріг сповільнився через по-
тужний контрудар противника,
криворізька група керівників
виробництва
та
провідних
фахівців
науково-дослідного
інституту перебувала спочатку
в П’ятихатках, а потім на руд-
нику «Жовта Ріка» (біля лінії
фронту), де вони приймали
участь у відновленні першого з
звільнених підприємств Крив-
басу.
У той час всі науково-дослідні
роботи інституту були пов’язані
з відновленням шахт, промисло-
вих підприємств, яке йшло, не
припиняючись ні вдень, ні вночі.
Війна завдала гірничорудній
промисловості країни вели-
чезний збиток. З 77 основ-
них і допоміжних шахт, що
діяли до червня 1941 року в
Криворізькому басейні, 54 були
підірвані і повністю зруйновані,
а решта – затоплені. У числі ба-
гатьох зруйнованих і спалених
споруд була і будівля НДГРІ.
З НДГРІ пішли на фронт і за-
гинули в запеклих боях Великої
Вітчизняної війниспівробітники
інституту – Е. А. Кріворучко, Ю.
М. Блох, Д. С. Разумний, В. К.
Пріставка, Н. А. Терентьев, С.
С. Мінаев. Пройшов війну і по-
вернувся працювати в інститут
Л. Ф. Залата.
Більшість
наукових
співробітників інституту при-
була в Кривий Ріг відразу ж
після його звільнення нашими
військами, що вже 28 березня
1944 року дозволило відновити
перервану через реевакуацію
діяльність НДГРІ. Основними
напрямками робіт інституту в
цей час були: відкачування води
із затоплених шахт, вентиляція
шахт у відновний період,
організація
та
утримання
відновлювальних робіт, техніка
безпеки при відновлювальних
роботах. З ініціативи НДГРІ
при
консультативній
та
безпосередньої участі наукових
співробітників було проведено
технічну паспортизацію шахт і
дефектировку обладнання, що
дозволило мати всю необхідну
інформацію про стан шахт до
і після війни. У найкоротші
терміни
були
підготовлені
Саксаганський вісник
14