Упрощенная HTML-версия
чарівний скарб – Музей Виши-
ванки. Зовсім недавно у Фарт-
Галереї проходила виставка
неповторних рушників та ви-
шитого одягу із колекції заступ-
ника Музею імені Івана Гончара
Мельничука Юрія Олексійовича.
Було представлено неповтор-
не розмаїття шедеврів народної
вишивки. Але експонати більш
висвітлювали
витвори
ми-
стецтва центральної, північної
та західної частини України. І,
коли один із відвідувачів запи-
тав: - А де можна побачити ви-
шиванки нашого краю? – Любов
Мефодіїївна з гордістю запро-
сила до Музею Вишиванки. І до-
бре, що є такий куточок, де мож-
на поринути у глибину народної
Мудрості.
Нині це затишна кімната, де
учнів та відвідувачів привітно
зустрічають чарівні візерунки,
створені славними жіночими
руками, де потрапляєш ніби під
крило казкового птаха, який
несе тебе до пізнання дивних
сторінок культури українського
народу. Де обереги, сплітаючись
у чарівний танок, несуть тебе до
глибини пізнання людської душі.
Дарунок долі -
то щедрий дарунок,
Як у тій пісні -
ніч не доспала…
Хрестик за хрестиком
йшов візерунок…
Я вишиванки
для вас збирала…
Назбирала краси в долоні -
Повні пригоршні, повні вінця,
Кольори, ніби жар, червоні,
Навкруги шлють свої
промінця.
Вам несу, хай як сонце сяють
Рук жіночих творіння дивні,
Хай усі до душі гортають
Вишиванки, мов світ,
чарівні.
Серед горщиків сивих - сивих
Світ минулого кольоровий…
Хтось поїв своїх діток милих
Молочком, щоб росли здорові.
Ми - нащадки і втому сила,
Що душею сягаєм Сонця.
Нам минуле - то ніби крила,
Ніби простір, що за віконцем.
Поклонімось, душею чисті,
Вишиванкам, рукам жіночим,
Обереги - немов намисто,
Пісня дня і серпанок ночі.
То ж черпайте красу, черпай-
те,
Лиш красою душа розквітне
Ще - за Матір свою подбайте
-
Україну, за Неньку рідну.
Бо кому ж , як не нам плека-
ти
Найчарівнішу і єдину
Ту, що зерням дає зростати-
Квітку - Писанку Україну!
Символом української куль-
тури
вважається
писанка.
Але однією із найяскравіших
сторінокєвишиванка.Це справді
величне творіння жіночих рук!
Це непізнанна сила оберегів,
це святиня Вишитої Сорочки
і безмежна райдуга чарівних
Рушників. Це душа і серце
українського народу. Мабуть не
було раніш української роди-
ни, де б не прикрашали затишні
куточки оселі вишиті рушники,
серветки, картини. Із такої ро-
дини і Любов Мефодіївна. І про-
кинувся у ній цей поклик крові, і
лягли на полотно чарівні стіжки,
які сплелися у полотно її життя.
То
ж
майстринею,
яка
до
славного
80-річчя
Дніпропетровщини
вишила
рушник нашого міста, є саме
Терещенко Любов Мефодіївна.
І це символічно, бо за свою
любов до України, до рідної
землі, її культури, народу Лю-
бов Меводіїївну нагороджено
медаллю «Видатний патріот
Придніпров’я». За плідну працю
на освітянській ниві, - нагрудні
знаки
«Відмінник
Освіти
України» та «За вагомий внесок
у розвиток профтехосвіти». До
цього незліченна кількість По-
чесних грамот та Подяк, серед
яких особливої уваги заслуговує
«Благодарственное
Письмо»
від Криворізької Єпархії за
26
Саксаганський вісник