Упрощенная HTML-версия
родини, щоб жити у чистому
місті з чистими думками.
І ось дівчата вже із завзят-
тям та з піснями підмітають
асфальтовані доріжки, розпушу-
ють зелені килимки різнотрав’я,
згрібають минулорічне пожов-
кле листя, збирають сміття, а
його, до речі, назбирується не
один тракторний причеп, та це
вже справа хлопців – позбирати
та завантажити, а потім обкопа-
ти деревця.
Весняна толока, крім користі
для довкілля, приносить радість
спілкування в неформальній
обстановці.
Суботник
переважно
сприймається
людьми
як
неприємна необхідність і важке
зобов’язання. Однак нічого так
не об’єднує колектив, як спільні
праця та відпочинок.
Зате як же потім вигляд чисто
прибраної місцини гріє душу
та радує око. Радісно позують
саксаганці перед спалахами
фотокамер. Це ж вийдуть такі
фото, які не соромно буде по-
казати друзям у соціальних ме-
режах, а також приємно знайти
серед пожовклих сторінок фото-
альбому через декілька десятків
років та похвалитися нащадкам,
якими були їхні бабуся чи дідусь.
Крім того, ніколи не зали-
шають поза увагою такі заходи
представники місцевих засобів
масової інформації. Кореспон-
денти беруть інтерв’ю у черво-
нощоких, задоволених собою і
життям учасників робіт з благо-
устрою, а в їх очах горить таке
захоплення та оптимізм, які на-
дихають усіх оточуючих.
Не всі суботники працівники
виконкому районної у місті ради
проводять лише біля «рідної
домівки»: будівлі виконкому й
будівлі районного управління
праці та соціального захисту
населення. Час від часу вони
допомагають наводити лад на
території скверу Космонавтів,
а також на балці Калетіна.
До
працівників
виконкому
районної у місті ради завжди
приєднуються і працівники ко-
мунальних підприємств та уста-
нов.
І навіть попри інколи похмуру,
прохолодну погоду, любителів
природи та гармонії не меншає.
Дружно
виходять
сім’ями
саксаганці на суботник: хто до
школи, хто до місця роботи, хто
поруч зі своїм будинком.
Цього року весна буде особли-
ва: ми з нетерпінням і затаму-
ванням подиху чекаємо на вста-
новлення миру на сході України,
чекаємо, що більше не буде
страшних розпоряджень з ого-
лошенням днів жалоби в місті,
чекаємо, що жодна сльозинка
не впаде з очей матерів, жінок
і дітей, котрі чекають вдома на
визволителів.
Проте такі події лише гарту-
ють націю. Тут, на місцях, ми мо-
жемо допомагати воїнам не лише
теплим словом чи матеріально, а
й тим, що коли вони повернуть-
ся з перемогою, їх зустрічатиме
чисте та сяюче, затишне і ком-
фортне місто.
Саксаганський вісник
17
№ 4 (17). Квітень 2015 року