рактеру, пов’язаних з процеду-
рою арешту майна боржника,
суттєво збільшується сама сума
боргу за рахунок стягнення з
боржника окрім основного бор-
гу, суми державного мита, ви-
трат на інформаційно – технічне
забезпечення судового процесу,
виконавчого збору та витрат на
проведення виконавчих дій. Та-
ким чином, суми боргу значно
збільшуються та стягуються в
примусовому порядку. Арешти
з майна не знімаються до повно-
го погашення боргів. Крім того,
наявність у особи невиконаних
зобов’язань, покладених на неї
судовим рішенням є підставою
для обмеження ії у праві в’їзду за
межі України. Також, відповідно
до
кримінального
кодексу
України, зокрема статті 382 ,
якою передбачено, що суб’єктом
злочину щодо умисного неви-
конання вироку, рішення, ухва-
ли, постанови суду, що набрали
законної сили, або перешкод-
жання їх виконанню є фізичні
особи, що карається штрафом
від п’ятисот до однієї тисячі нео-
податкованих мінімумів доходів
громадян або позбавлення волі
на строк до трьох років. Тоб-
то, невиконання боржником
рішень суду щодо погашення
боргу може призвести до знач-
них матеріальних втрат або по-
збавлення волі. Основними при-
чинами виникнення залишків
виконавчих документів про
стягнення
заборгованості
є
неплатоспроможність
та
відсутність у боржників май-
на, що належить їм на правах
особистої власності, відсутність
відомостей щодо джерел от-
римання прибутків. Та все ж
відділом державної виконавчої
служби постійно вживають-
ся заходи: перевірка майна
боржників, його опис та арешт,
оголошення про розшук май-
на тощо. У разі відсутності
зареєстрованого майна прово-
диться перевірка майнового ста-
ну за місцем проживання борж-
ника, направляються запити до
реєстраційних установ.
Можна зробити висновок,
що найбільшим ворогом люди-
ни, яка отримала статус борж-
ника, є її безвідповідальність
та
бездіяльність.
Тому
сподіваємося, що споживачі
комунальних послуг не бу-
дуть допускати бездіяльності
у даному питанні та регуляр-
но здійснюватимуть оплату за
послуги. Своєчасна сплата за
спожиті
житлово-комунальні
послуги сприятиме стабільній
роботі комунального госпо-
дарства нашого району, благоу-
строю та наданню більш якісних
послуг населенню.
Оформляємо запит на інформацію
Іноді у громадян виникає
необхідність дізнатися ту або
іншу інформацію у органів
місцевого
самоврядуван-
ня, органів влади, правоохо-
ронних органів. Але чи може
пересічний громадянин без
допомоги адвоката направи-
ти такий інформаційний за-
пит? Наприклад, щоб отрима-
ти нормативно-правовий акт
на підставі якого відбувається
розподіл обов’язків між головою
районної у місті ради та його
заступників і тому подібне. Але
громадяни плутають різницю
між зверненням та запитом на
інформацію.
Основна різниця між звер-
ненням та запитом полягає в
тому, що при реалізації права
на звернення особа повідомляє
у зверненні посадовій особі
певну інформацію з метою
спонукати її до вчинення дій
правового чи організаційно-
адміністративного
характе-
ру, в яких зацікавлена ця осо-
ба (група осіб). У той час, як
єдиною метою направлення
запиту на інформацію є отри-
мання існуючої в розпорядни-
ка публічної інформації. Таким
чином, при реалізації права
на звернення особа виступає
інформатором, а держава –
суб’єктомотриманняінформації,
на яку орган влади мусить
відреагувати певним чином. У
разі ж, коли особа спрямовує
запит на інформацію, держава
виступає інформатором, а осо-
ба – суб’єктом, який отримує
інформацію про діяльність ор-
гану влади. З різного змісту
цих прав випливає і відмінний
порядок їх реалізації, зокрема
різні строки розгляду. Ці пра-
ва відтепер також регулюють-
ся окремими законами – Зако-
ном «Про доступ до публічної
інформації» та Законом «Про
звернення громадян».
Не є запитом на інформацію
документ, який хоч і назва-
ний запитом, або складений на
бланку для запитів, або містить
посилання на Закон, але не
містить прохання надати певну
інформацію чи документ.
Відповідно до п. 2 ст. 19 За-
кону України «Про доступ до
публічної інформації» (далі-
Закон) запитувач має пра-
во звернутися до розпоряд-
ника інформації із запитом
незалежно від того, стосується
ця інформація його особисто чи
ні, без пояснення причини по-
26
Саксаганський вісник