Упрощенная HTML-версия
духовним потенціалом пройш-
ли дитячі роки Кобзаря. У Мо-
ринцях він вперше подав голос,
у Шевченковому зростав, фор-
мувався як особистість, у Бу-
дищах – в маєтку Енгельгардта
– козачкував і зробив перший
крок до визнання, до світової
слави.
Ось погляньте на селище
Моринці,
Чи хто знав, чи хто думав в
той час,
Що ім’я у поетовій доленці,
Стане вічним – Шевченко
Тарас!
Саме тут 9 березня 1814
року і народилася четвер-
та дитина у сім’ї Шевченків -
засвітилася зірка, якій судилося
світити крізь століття осяйним
промінням. Кожен небайдужий
до долі України, хто схиляється
перед силою слова Шевченка,
повинен відвідати місця, які на-
ситили життєдайною енергією,
наповнили вщерть душу малої
дитини безмежною любов’ю до
своєї Батьківщини, бажанням
боротися за свободу свого наро-
ду, незважаючи ні на що.
Серед цих дивовижних
просторів,
Серед трав у ранковій росі,
Зустрічав поет радість і
горе,
І ховався від зла в цій красі
Син Григорія, онук Івана,
Був тямущим, мав потяг до
книг,
І дякова наука, так звана,
Відкривала новий світ у них.
Важкими і тернистими шляха-
ми доля вела Тараса від порогу
батьківської хати до Шевченко-
вого, Будищ аж до всесвітнього
визнання.
Якщо Моринці – колиска ве-
ликого поета, то Шевченкове –
його перший життєвий учитель.
У Шевченковому своє дитин-
ство
Дуже добре поет пам’ятав,
Мав до злиднів ненависть,
презирство,
І про це в своїх віршах писав
І роботи він, ні, не боявся!
Падав з ніг, але знову вста-
вав,
Та ще й в дяка чудово навчав-
ся…
Звідки тільки він сили ті
брав?
5
№ 4. Березень 2014 року
Саксаганський вісник