Упрощенная HTML-версия
Хоч би скільки років не мину-
ло з тих днів,
Але пам’ять жива про Тара-
са,
І сьогодні, музей Кобзаря –
села Шевченкове окраса!
Тут і лава, і стіл, речі хатні
братів,
Скарбниця культури минулих
років…
П’ять
просторих
залів
Шевченкової музейної оселі
розповідають
про
життя,
звичаї, дитинство та приїзди
Т.Г.Шевченка в рідний край.
Серед
одухотворених
стародавніх речей, стародруків,
світлин, витворів народного ми-
стецтва,
експонатів-раритетів
(стіл і лава з хати батьків поета,
Енгельгардтові меблі, весільний
рушник сестри Катерини, пода-
рунки родичів) прозирає Шев-
ченкова присутність.
Будище, як і інші села Тарасо-
вого дитинства, належали Павлу
Васильовичу Енгельгардту.
Багато з того, що чарувало
Шевченка досьогодні залиши-
лось, і є цікавим для відвідувача.
Будищанський маєток Енгель-
гардта прикметний тим, що в
ньому в ролі козачка прослужив
літо Тарас Григорович.
Коли говоримо про Будище,
то зримо постають три старезні
дуби, кожному з яких близько
тисячі років.Один з них височіє
і досі, увібравши всю міць і силу
слова великого поета.
Нехай з’їжджаються з усюди
У яблуневий пишний сад,
Нехай побачать усі люди,
Як жив колись пан Енгельгард
Нехай послухають розмову
Гігантських велетнів-дубів,
Де сам Шевченко, наш худож-
ник
З ескізами завжди сидів
Нехай всі люди пам’ятають,
Черкащину і три села:
Моринці, Шевченкове, Буди-
ще,
Де слава роду ожила!
Нехай ця пам’ять не вмирає,
Нехай на крилах в світ ле-
тить,
Вже 200-річчя відзначаєм,
З Шевченком завжди будем
жить!
Заповідник
“Батьківщина
Тараса Шевченка” вже багато
років є духовною субстанцією
українців та шанувальників
українства.
Все на цій землі особли-
ве, чаруюче і неповторне. Хто
вперше доторкнеться до її
6
Саксаганський вісник