Упрощенная HTML-версия
Любов, шану і квіти,
Бо у серці народу живуть
Всі його заповіти.
Як він мріяв, наш гордий Тарас,
Про жадану свободу,
Щоб вогонь її в серці не згас,
Як бажав він народу
Бути вільним і гордим орлом –
Не рабом в своїм домі.
Все життя він боровся зі злом
Своїм огненним словом.
Як плекав рідне слово Тарас,
Визволяв із неволі,
Як бажав він йому повсякчас
Шани, гідної долі.
Спи, Тарасе, вже зло відійшло
І збуваються мрії,
Незалежності сонце зійшло
На твоїй Україні.
Зазвучала, заграла краса –
Солов’їная мова,
Задзвеніло у щирих піснях
Наше рідне скрізь слово.
Спи спокійно, кобзарю Тарас,
Тьмі не бути ніколи.
Жити вічно тобі серед нас
В полум’янім тім слові.
Байдак Жанна Василівна, 15
років, 10 – А клас, КНВК №35
«Імпульс»
Покрите все маревом ночі
Покрите все маревом ночі,
І тиша така навкруги…
Душа його жити ще хоче,
Не хочуть цього вороги.
Він ніби чужинець повсюди.
Коханої поруч нема.
Оточують скривдженні люди
Яких огортає пітьма.
З багатства в них – зношена
свитка,
Та щось їх в цім світі трима,
Недолею доля повита,
Тож прагнуть звільнитись з
ярма.
До правди їх звав і до волі
У віршах, в полотнах своїх,
Не скорений примхами долі,
Всіх недругів він переміг.
Демарецька Вікторія,11 років
КЗШ № 68
Наша пам’ять жива
Пролетіли віки,
Промайнули літа.
Про Тараса Шевченка
Наша пам’ять жива.
Його вірш, палке слово
Правди промінь несе.
Полонить наше серце,
Наскрізь душу бере.
Він разом із народом,
З ним думки поділяв.
І у кожному серці
Шлях до волі проклав.
Його думка і пісня,
Наче зоряний птах,
За собою веде
По тернистих шляхах.
За Вітчизну, за волю –
Заповіт Кобзаря.
І у небі Вкраїни
Молодіє зоря.
Шевченка вічне слово
Звучить рідний голос рішуче і
чисто,
Учитель читає рядки з «Кобза-
ря».
І слово до слова, як коралів на-
мисто,
Бентежить в душі моїй дух
бунтаря.
Я теж люблю свою країну,
Яку «убогою» назвав поет.
Її ж лелію, як перлину,
Що прагне волі без тенет!
Я хочу, мрію, я бажаю
З народом йти плече в плече.
І з тими, хто живе на благо
краю
Кобзар писав: «Вогонь запеклих
не пече…»
Такі рядки звучні і щирі,
І що не думка – то канон.
Живе Шевченка вічне слово,
Як долі праведний закон.
Дядечкіна Аліна, 13 років КЗШ
№ 68
І в серці болем озовуться їх
імена
Шевченківський диптих
Ликері Полусмак
Коли він потопав у почуттях,
Ти відрікалась від його любові.
Чому тепер, Ликеронько, в сльо-
зах,
І чутно гіркоту у кожнім слові?
Ти б`єшся, як голубонька, вночі
І над курганом голосно ридаєш.
Саксаганський вісник
9
№ 4. Березень 2014 року