Упрощенная HTML-версия
В місті на той час налічувалось
270
тис.
мешканців.
Епідеміологічна ситуація в місті
була тяжкою. Велика кількість
людей, особливо діти хворіли,
велика кількість з них помирала,
лікарні опалювалися печами, до
хворих за багато кілометрів хо-
дили пішки. Але ми не нарікали,
а працювали, дуже важко пра-
цювали.
Вашу роль в заснуванні і
будівництві нового корпусу 5-ою
лікарні важко переоцінити.
Як до речі знайшла себе ідея
будівництва?
Сама ідея будівництва нової
лікарні, знайшла себе набагато
раніше, ніж будівництво лікарні,
як такої, якою вона є зараз. І
тут я повинна згадати одну чу-
дову людину - завгосподар-
ством нашої лікарні Таранцова
Олексія Омеляновича. В той час
нарізалися ділянки землі під за-
будови приватного сектору і я
прислухалася до його поради
«відстояти» частину земельної
ділянки для того, щоб у разі
необхідності не шукати місце під
розширення. І така необхідність
виникла дуже скоро: розпочало-
ся масштабне будівництво но-
вих мікрорайонів, а з ними і за-
снування нового району в місті
– Саксаганського, що потребу-
вало більшої лікарні, для обслу-
говування стрімко зростаючої
кількості населення. Але все було
не так просто. Справа в тому, що
за загальнореспубліканськими
мірками м. Кривий Ріг мало
найбільшу кількість лікарень на
душу населення, тому потрібно
було чимало зусиль зокрема і зі
сторони міської влади, щоб до-
вести і в м. Києві, і в м. Москва
необхідність такого будівництва.
Як
просувалося
саме
будівництво лікарні?
Це була величезна праця ба-
гатьох людей. Кожен з них вніс
свій вклад в реалізацію цього
проекту ( Авт. – під час нашої
розмови
Розалія
Петрівна
вражала тим, що дуже добре
пам’ятала прізвища та імена ба-
гатьох учасників будівництва з
найдрібнішими подробицями їх
участі).
Необхідно було вирішувати
велику кількість проблем, які
іноді не мали навіть аналогів для
вирішення. Згадати, наприклад,
проблему з ліфтами. Враховую-
чи те, що проект будівництва для
України був новим, і за його ос-
нову його брався проект однієї з
Московських лікарень, виникла
проблема щодо закупівлі та вста-
новлення спеціальних ліфтів.
Такі ліфти вироблялись лише
в м. Подольську Московської
області, а прямі поставки не
здійснювались і терміни та-
кож були обмеженими. Тому
прийшлось вирушати до цьо-
го міста. Питання вирішилось
за допомогою компромісу: на
підприємстві погодились допо-
могти у найкоротші терміни, а
ми у свою чергу пообіцяли до-
помогти з придбанням для їх
працівників курортних путівок
до с. Жуківка.
Слід згадати, що медичне об-
ладнання для лікарні закупову-
валось в Чехословаччині. І тут
також необхідно було присто-
совуватись до інновацій. На-
приклад, в м. Кривому Розі на
підприємствах міста не знайш-
лось фахівців, які б змогли ви-
кладати кахельну плитку за
чеськими технологіями, тому до-
датково запрошували фахівців з
Чехословаччини.
Було не просто, але тоді всі
один одному намагались допо-
могти.
Ви згадали про участь
керівництва нашого міста у
будівництві лікарні.
Кривий Ріг – особливе місто.
Я побувала у багатьох містах Ра-
дянського Союзу, знала багатьох
керівників, але таких керівників,
як у м. Кривому Розі, я зустрічала
лише у м. Кемерово.
Керівники міста Кривого Рогу
та керівники його районів були
справжніми фанатами своєї
справи. Вони не мали шикар-
них дач, машин, літаків, а лише
по 15 -16 годин робочого часу
Саксаганський вісник
19
№ 13. Грудень 2014 року