Упрощенная HTML-версия
Визволитель м. Кривого Рогу,
інвалід війни – Гапченко Володи-
мир Іванович.
За бойові заслуги ветерана на-
городженоорденом«Вітчизняної
війни ступеня»; медалями «За
перемогу над Німеччиною у
Великій Вітчизняній війні 1941-
1945 років», «За мужність», «За
відвагу», «Захисник Вітчизни»,
має
ювілейні
нагороди.
Війну закінчив рядовим, на
теперішній час військове зван-
ня – підполковник. За трудові
досягнення
та
громадську
діяльність Володимир Іванович
має нагороди: медаль «Учас-
ник будівництва доменної печі
№ 9», нагрудний знак «80 років
Дніпропетровської області», по-
вний кавалер почесної відзнаки
«За заслуги перед містом».
-
Володимире
Івановичу,
розкажіть будь ласка, де Ви роз-
почали свій бойовий шлях?
Розпочав війну у 1943 році
у складі 37-ої армії Другого
Українського фронту, біля сели-
ща Мішурін Рог. Почали насту-
пати на с. П’ятихатки. З останніх
днів жовтня до 19. 02. 1944 виз-
воляли південно-східну частину
міста. Був зв’язківцем. Незва-
жаючи на тяжкі, кровопролитні
бойові дії телефонний зв’язок
потрібен завжди, тому навіть
під кулями забезпечував зв’язок
штабу з передовою.
- А що найбільше Вас вразило
під час визволення м. Кривого
Рогу?
Більше всього – це втрати. За-
гинуло близько 30 тисяч бійців.
Коли визволили м. Кривий Ріг,
біля кінотеатру ім. Леніна одразу
зібрали мітинг, всі дуже раділи.
Але було і сумно. Біля
кінотеатру ім. Леніна у братській
могилі захоронено близько 500
чоловік, а на гранітній плиті
лише 72 прізвища, більшість за-
лишились невідомими.
Ще пам’ятаю, як ми уже за-
лишали м. Кривий Ріг і по-
чали наступати на південь, на
околиці міста зустріли дідуся,
який показав нашим бійцям, де
був закопаний німецький ка-
бель зв’язку, який закопали наші
полонені. Ми його відкопали та
перерізали.
Закінчив війну в травні 1945
року в Румунії.
- Володимире Івановичу, де Ви
працювали після війни?
Після війни брав участь у
будівництві доменних печей у
м. Дніпродзержинську, м. Кри-
вому Розі, у тому числі і дев’ятої
доменної пічі на Криворізькому
г і р н и ч о - м е т а л у р г і й н о м у
комбінаті
«Криворіжсталь»
(нині – ОАО «АрселорМиттал
Кривой Рог»), Криворізького
пивоварного заводу, проводив
ремонті роботи в цехах на КМК
«Криворіжсталь».
Після виходу на пенсію, ак-
тивно беру участь у громадсь-
кому житті та патріотичному
вихованні молоді, є членом
ради Саксаганської організації
ветеранів району. Крім цього,
намагаюсь брати участь в усіх
демонстраціях,
присвячених
Дню Перемоги, заходах КЗШ
№ 21 з патріотичного вихован-
ня, відвідую музейну кімнату
бойової слави, виховні години
для учнів 1-11 класів, свята пер-
шого та останнього дзвоників та
інше.
Визволитель м. Кривого Рогу,
інвалід війни – Ткаченко Андрій
Андрійович.
Ткаченка А. А. за бойові за-
слуги нагороджено орденами
«Вітчизняної війни 1-го ступе-
ня», «Вітчизняної війни 2-го сту-
пеня», медалями: «За відвагу»,
«За бойові заслуги», «За взят-
тя Відня», «За взяття Будапеш-
та», «За визволення Белграда»,
«За перемогу над Німеччиною
у Великій Вітчизняній війні
1941 – 1945 рр.», «За визволення
України».
За трудові досягнення та
громадську діяльність Андрій
Андрійович є повним кавале-
ром почесної відзнаки «За заслу-
ги перед містом», має відзнаку
–нагрудний знак «80 років
Дніпропетровської області».
-
Андрію
Андрійовичу,
розкажіть, будь ласка, про свій
бойовий шлях.
Воював у складі Третього
Українського Фронту, визволяв
Україну, воював в Угорщині,
Болгарії, Югославії, країнах
Європи.
Крім цього, брав участь у
Нікопольсько-Криворі зькій
операції,
визволенні
Дніпропетровщини, так і дійшов
до м. Кривого Рогу. Були дуже
важкі бої, але завжди при мені
Флеш-інтерв’ю з ветеранами війни – визволителями
м. Кривого Рогу
Саксаганський вісник
5
№3. Лютий 2014 року