Упрощенная HTML-версия
Чорнобиль у моєму житті
26 квітня 2014 року Україна
вшановуватиме тих, хто 28
років тому рятував світ від
ядерної трагедії. Ми надаємо
змогу
читачам
ознайоми-
тись зі спогадами одного з
учасників ліквідації аварії на
Чорнобильській АЕС, мешканця
Саксаганського району м. Кри-
вого Рогу. Від цих спогадів важко
позбутись, хіба що поділитись,
виливши наболіле на папір.
Автор сповіді – Віктор Кузь-
мич Ховайба – підполковник,
учасник ліквідації аварії на
Чорнобильській
атомній
електростанції. Професія «за-
хищати Батьківщину» подару-
вала йому немало випробувань у
житті: це й участь у бойових
діях у Ефіопії, в Афганістані.
Всього в небі Демократичної
Республіки
Афганістан
Віктором Кузьмичем здійснено
330 бойових вилетів, проведено
у повітрі 430 часів. За сумлінне
виконання своїх обов’язків на-
городжений орденом «За службу
Родине» ІІІ ступеня, медалями
та іншими відзнаками.
Навесні 1986 року Віктор
Кузьмич брав участь у ліквідації
подій, які викарбували свої
відмітини не тільки в його
пам’яті, але і в серці…
26 квітня 1986 року, м. Мінськ
… На аеродромі звичайний ро-
бочий день. Про те, що трапи-
лось на Чорнобильській АЕС
напередодні вночі, ще ніхто не
знає. Ввечері звичайні сімейні
справи: уроки з дітьми, пізня ве-
черя… Завтра – вихідний день,
тож можна відпочивати. Але
вночі – сигнал тревоги! Вибігаю
з дому, деякі з наших вже сидять
біля пункту збору в очікуванні
машини. Ніхто навіть не знає й
не здогадується, що ж саме тра-
пилось.
З командно-диспетчерського
пункту пролунало, що відбувся
вибух на Чорнобильській АЕС.
Ця новина приголомшує, але
на той момент ми зовсім не
розуміли до яких наслідків при-
зведе ця трагедія. Відомості
про обстановку в районі аварії
дуже суперечливі, наші завдан-
ня теж не дуже зрозумілі …
поки що. Привезли додаткові
паливні баки, їх необхідно було
підвісити, заправити паливом.
А вантаж все прибуває: додат-
кове обладнання індивідуальні
дозиметри, прибори ДП-5 (для
вимірювання радіації), про-
дукти та багато іншого. Все це
необхідно було для нашого мож-
ливого базування поза населе-
них пунктів.
Весною світанок ранній. При-
близно о п’ятій годині нас зби-
рають на короткий інструктаж
та наголошують на неухильно-
му виконанні завдань державної
значимості, адже від цього зале-
жить життя тисячі людей.
Першу посадку здійснили пря-
мо у полі в містечку Гончарівськ
Чернігівської області – це 20-25
км від атомної станції. Одразу
отримали завдання: з’ясувати
радіоактивну обстановку, тоб-
то більш чи менш загрозливу
для здоров’я та життя. За бор-
том машини радіація досягала
більш як 500 рентген. Ми навіть
над реактором літали, точніше,
над тим, що від нього залиши-
лось. До цих пір ми не уявляли,
як зовнішньо виглядає реактор
АЕС, тому наші перші вражен-
ня, та чим це може загрожува-
Саксаганський вісник
12